Архітектура СРСР — чому будинки зводили саме на 5 та 9 поверхів

Ми звикли сприймати радянську забудову як щось монотонне й випадкове, але за кожним типовим будинком в СРСР стояв жорсткий математичний розрахунок. Жоден поверх не з’явився просто так — усе вирішували гроші та державні стандарти.

Редакція Новини.LIVE розповідає, чому в СРСР зводили будинки саме на 5 та 9 поверхів.

Епоха п’ятиповерхівок в СРСР

Після Другої світової війни СРСР опинився перед житловою кризою — люди десятиліттями тулилися в бараках та переповнених комуналках. Державі було потрібно будувати не просто багато, а екстремально дешево. 

Саме тоді з’явилася знаменита постанова про "усунення надмірностей", зазначає автор YouTube-каналу "Історик".

Архітекторам буквально зв’язали руки, заборонивши будь-який декор — колони, ліпнину та навіть високі стелі.

Чому саме п’ять поверхів? Все впиралося в ліфт. За тогочасними нормами, встановлювати підйомник у будинках до п’яти поверхів було не обов’язково. Оскільки ліфт — це не лише дорога кабіна, а й шахта, машинне відділення та постійне обслуговування, від нього просто відмовилися. 

Так з’явилися хрущовки, де кожен метр площі був розрахований на межу виживання, але з власною кухнею та туалетом, що на той час здавалося неймовірним прогресом.

Чому в СРСР будували 9 поверхів, а не 10

У 60-х та 70-х роках міста в Союзі почали рости вгору, і будівельники вперлися в нову цифру. Здавалося б, чому не будувати 10, 12 чи 14 поверхів одним махом? Знову ж таки — через фінанси, пояснює Макс Романчук на своєму YouTube-каналі.

У дев’ятиповерхівках ліфт вже був обов’язковим, але лише один. Якби будинок мав бодай на один поверх більше (10 і вище), норми вимагали встановлювати вже два ліфти: пасажирський та вантажний.

Окрім того, висота будівлі понад 28 метрів (це якраз межа 9-го поверху) автоматично включала значно суворіші вимоги пожежної безпеки:

• необхідність спеціальних незадимлюваних сходів;
• окремі системи димовидалення;
• потужніші насоси для подачі води на верхні рівні.

Дев'ять поверхів стали тим самим компромісом, коли будинок ще вважався "простим" з точки зору інженерії, але вже дозволяв розселити набагато більше людей на тій самій ділянці землі.

Які радянські будинки краще обирати сьогодні

Попри критику панельок, фахівці відзначають їхню технічну продуманість. Архітектор Валентин Погорілий у коментарі агентству УНІАН зазначив, що така поверховість завжди була результатом тверезих розрахунків. 

За його словами, фізичні можливості людини теж бралися до уваги: якщо чотири поверхи більшість людей долає спокійно, то на п’ятому сили вже зазвичай "на межі".

Цікаво й те, що ці будинки мали прихований ресурс.

"В радянські часи в будівництво закладали значний запас міцності. Наприклад, фундамент типової п’ятиповерхівки часто був розрахований так, що міг би витримати і дев’ять поверхів", — зауважує Погорілий.

Також архітектор підкреслює, що масова поява саме дев'ятиповерхівок прямо пов'язана зі змінами у містобудівному законодавстві та ДБН, які шукали ідеальний баланс між ціною квадратного метра та комфортом, який держава була готова забезпечити.

Сьогодні ці будинки — це не лише спадок минулого, а й нагадування про те, як нормативи та копійчана економія можуть на десятиліття визначити ландшафт цілої країни.

Раніше ми розповідали про каламутні зеленкуваті квадрати зі скла — справжній символ радянської архітектури, знайомий кожному за стінами шкіл чи під’їздів. Попри специфічний вигляд, такі склоблоки були максимально практичним рішенням, що робило тогочасні будівлі світлішими та витривалішими.

Також багатьом знайомий типовий вигляд радянських під’їздів із їхніми синьо-зеленими стінами та білою побілкою, що постійно бруднила одяг. Те, що зараз сприймається як дивний пережиток минулого, у 50-х роках було цілком прагматичним рішенням для масової забудови.