Не 6 чи 7 — чому хрущовки будували саме 5-поверховими

В СРСР історія появи хрущовок почалася задовго до їх масового будівництва. Радянське керівництво звернуло увагу на французький досвід, де панельні квартали створювали як доступне житло для робітників. 

Саме ця модель і стала основою для радянської програми, зазначає автор YouTube-каналу  "Історик". 

Як адаптували європейську модель під СРСР

Технологію будівництва панельних будинків СРСР придбав у Франції. Микита Хрущов, відвідавши країну, був вражений швидкістю зведення такого житла.

Під радянські умови модель переробив архітектор Віталій Лагутенко — він отримав завдання зробити проєкти максимально дешевими та швидкими в реалізації.

Виробництво довели до автоматизму:

• окремі серії збирали за 12 днів;
• приблизно місяць ішов на внутрішні роботи;
• будинки планували як "тимчасове житло" до приходу "комуністичного майбутнього".

"Спочатку хрущовки будувалися як тимчасове житло на 20-25 років", — нагадує автор каналу.

Масове зведення хрущовок і чому обирали саме 5 поверхів

За 6 років, із 1958-го до 1964-го, житло в хрущовках отримали 54 мільйони радянських громадян. Вони могли мати різну висоту — від 2 до 5 поверхів, траплялися й експериментальні дев’ятиповерхові проєкти. Але домінували саме 5-поверхівки, і на це була чітка причина.

Радянські дослідження, покладені в основу держстандартів, показали: п’ять поверхів — це максимально допустима висота, на яку без шкоди здоров’ю можуть регулярно підійматися літні люди та діти. Все, що вище, вимагало встановлення ліфта в кожному під’їзді.

Чому відмовилися від ліфтів у хрущовках

Монтаж ліфтів означав би:

• дорожчу будівельну шахту;
• складніше технічне оснащення;
• витрати на обслуговування;
• збільшення строків зведення.

Для країни, яка прагнула забезпечити мільйони сімей окремими квартирами, це було критично. У Франції панельні будинки часто мали лише 4 поверхи саме через потребу в ліфті з 5-го. 

Але радянські фахівці ухвалили інше рішення — якщо пенсіонер може піднятися на четвертий, то й на п’ятий якось забереться. Цей підхід і забезпечив по всьому Союзу десятки тисяч п’ятиповерхівок.

Піднятися на другий чи третій поверх дійсно не складно. Але четвертий і п’ятий для багатьох ставали викликом — особливо коли доводилося тягнути коляску чи велосипеда. 

Утім, економія масштабів перекривала незручності: країна отримала швидке та дешеве житло, яке, хоч і проєктувалося як тимчасове, простояло десятиліттями.

Як повідомлялось, хрущовки серії 464, зведені переважно у другій половині XX століття, відіграли ключову роль у швидкому подоланні житлового дефіциту. Проте, їхня функціональність і технічний ресурс були обмежені розрахунком на короткий термін експлуатації, тому сьогодні вони значно поступаються вимогам сучасного житла.

Також ми розповідали, що у Радянському Союзі діяло негласне, але обов'язкове правило: вхідні двері квартир мали відкриватися виключно всередину. Хоча це суперечить сучасним уявленням про безпеку та захист від проникнення, ця норма була продиктована цілою низкою глибоких причин, зокрема практичною економією місця і забезпеченням життєво важливої пожежної безпеки.