Подвійні двері у хрущовках — що ховали радянські архітектори

Старі хрущовки й сьогодні зберігають архітектурні рішення, які здаються незрозумілими сучасному мешканцю. Одне з них — подвійні вхідні двері. Попри зовнішню простоту, це було цілком практичне рішення, продиктоване теплотехнічними недоліками раннього масового будівництва та вимогами тогочасних норм безпеки. 

Редакція Новини.LIVE розповідає, навіщо у хрущовках робили такі вхідні двері.

Теплоізоляція хрущовок

Основою регулювання слугували радянські СНиП, що визначали характеристики огороджувальних конструкцій та параметри пожежної безпеки.У 1950-1960-х роках житло зводили швидко, дешево та з мінімальним запасом міцності. 

Тонкі вхідні двері, передбачені типовими серіями К-7 або 1-335, не відповідали вимогам теплотехнічних параметрів, установлених у СНиП СРСР. Через це мешканці щодня відчували холод, протяги й постійні втрати тепла.

Щоб компенсувати конструктивні недоліки, встановлювали друге полотно, яке створювало невеликий тамбур. Повітряний прошарок між дверима працював як природний утеплювач.

"Це дозволяло хоч частково досягти рівня теплоізоляції, закладеного у нормах, та забезпечити базовий комфорт", — зазначає OBOZ.UA.

Переваги подвійних дверей:

• значне зменшення тепловтрат у зимовий період;
• усунення протягів;
• стабільніша температура у коридорі квартири.

Звукоізоляція квартири у хрущовках

Низька щільність матеріалів і тонкі перегородки робили хрущовки "гучними". Шум з коридору легко проникав усередину, що суперечило загальним рекомендаціям щодо рівня акустичного комфорту, прописаним у СНиП по житловому будівництву.

Додаткові двері значно зменшували проникнення звукових хвиль, ізолюючи житло від розмов сусідів, кроків, роботи ліфта та інших типових коридорних шумів.

Ефекти подвійних дверей:

• зниження рівня шуму;
• підвищення приватності;
• комфортніші умови для сімей з дітьми та людей, які працювали позмінно.

Безпека та конструктивні норми у хрущовках

З часом додаткові двері почали сприймати не лише як утеплення, а як елементарний бар’єр безпеки. Подвійне полотно ускладнювало проникнення в квартиру, навіть якщо обидві двері були дерев’яними.

Водночас СНиП не вимагали встановлення саме двох дверей. Вони лише визначали мінімальні теплотехнічні й пожежні характеристики.

Фактичне двошарове рішення стало відповіддю на недостатню якість первинних конструкцій. Мешканці самостійно доповнювали квартири тим, чого бракувало проектним серіям.

Як повідомлялось, невелике вікно між кухнею та ванною кімнатою у хрущовках, яке породило багато міфів, насправді має суто прагматичне призначення. Цей елемент був закладений в проєкт ще на етапі масового житлового будівництва і виконував функції, що відповідали тогочасним вимогам.

Також ми розповідали, що в середині XX століття Радянський Союз володів величезними лісовими ресурсами, що робило деревину одним із найдешевших матеріалів. Саме завдяки цій доступності та низькій собівартості паркет став стандартним і вигідним покриттям для підлоги в радянських квартирах.