Приречені на холод — які будинки з СРСР самі неякісні

Багато українців і сьогодні мешкають у будинках, зведених ще до розпаду Радянського Союзу. Вони впізнавані за типовими фасадами, тьмяними сходовими клітками та вічною проблемою з опаленням. 

Заслужений архітектор України Сергій Юнаков пояснює, що саме будівництво кінця 80-х стало найгіршим за якістю за всю історію радянської архітектури.

"Будівництво тоді трималося не на якості, а на кількості. Матеріалів не вистачало, а плани треба було виконувати", — згадує Юнаков.

Якість радянських квартир наприкінці Союзу

До 1985 року в СРСР ще дотримувалися базових стандартів будівництва. Стіни у квартирах мали бути не менше 38 сантиметрів завтовшки, іноді навіть 51. Але вже наприкінці 80-х будівельні норми фактично ігнорували.

"Є будинки, де товщина стіни лише 25 сантиметрів. Це навіть не відповідає мінімальним нормам для нашого клімату", — каже архітектор.

Теплоізоляція була мінімальною, вентиляція — часто відсутня, а якість скла і вікон не витримувала жодних перевірок. Через це навіть нові квартири швидко ставали сирими та холодними.

Як дефіцит матеріалів зруйнував стандарти

Наприкінці 80-х СРСР буквально розсипався економічно. Заводів, що виробляли будівельні матеріали, не вистачало. Скло, бетон, труби, шпалери — усе розподілялось за квотами.

"Будинки тоді робили з того, що залишалось. У деяких квартирах замість батарей ставили просто шматок зігнутої труби. Уявіть, як у таких умовах можна було зігрітись", — розповідає Юнаков.

Шпалери перестали клеїти взагалі — на стінах залишався голий бетон. Меблі, двері, фурнітура також були дефіцитом. Тому мешканці отримували житло, яке потребувало негайного ремонту, хоча вважалося "новим".

Чому будинки з СРСР холодні й досі

Проблема таких будівель не лише у віці, а й у самій технології. Панельні плити часто встановлювались з порушенням герметизації, стики пропускали холодне повітря. Система опалення проєктувалась за мінімальними тепловими втратами, але через економію матеріалів усе працювало гірше, ніж на папері.

Коли у квартирі замість батареї стояла труба, температура рідко перевищувала +16°С навіть узимку. Люди рятувались електрообігрівачами або ущільнювали вікна ватою.

Що робити мешканцям старих радянських будинків

Архітектор радить власникам таких квартир модернізувати системи опалення, замінювати вікна та утеплювати фасади. Проте головне — пам’ятати, що більшість цих споруд уже вичерпали свій розрахунковий ресурс.

"Будинки 80-х років — це архітектурна спадщина халтури. Вони простояли понад 30 років, але були розраховані максимум на 25", — наголошує Юнаков.

У майбутньому такі багатоповерхівки доведеться або капітально відновлювати, або поступово зносити. І хоча вони колись символізували житлову надію для тисяч сімей, сьогодні радше нагадують про системні проблеми радянської доби — поспіх, брак ресурсів і байдужість до якості.

Як повідомлялось, хрущовки — масові житлові будинки, зведені у СРСР у 1950-1970-х роках, що стали символом доступності. Однак, їхнє характерне планування — компактні квартири, низькі стелі та тісні кухні — досі створює певні незручності для сучасних мешканців.

Також ми розповідали про сталінки —архітектурний тип житлових будівель, які масово зводилися в СРСР приблизно з 1935 до початку 1960-х років. Ці будинки, призначені переважно для партійної, наукової та військової еліти, відрізняються міцною конструкцією і високою якістю використаних матеріалів.