Житло у шлюбі — чи можна продати без згоди другого з подружжя

Плануючи продаж квартири, придбаної у шлюбі, більшість одразу очікує необхідність оформлювати нотаріальну згоду другого з подружжя. Такий підхід справді є загальним правилом, адже спільне майно подружжя вважається належним обом у рівних частках. Проте закон дозволяє продавцю діяти самостійно, якщо існують підстави, що підтверджують особистий характер власності. 

У цих ситуаціях згода чоловіка чи дружини не вимагатиметься, наголошують у нотаріальній конторі "Юридична опора".

Продаж квартири, придбаної до шлюбу

Якщо право власності оформлене ще до реєстрації шлюбу, нерухомість вважається особистою. Визначальними є дати в договорі купівлі-продажу та у свідоцтві про шлюб. За їхньої різниці в бік більш раннього набуття житла продавець може вільно укладати угоду.

Продаж квартири, отриманої у спадщину або подарованої

Будь-яке майно, отримане у спадщину чи за договором дарування, не переходить у спільну власність подружжя. Квартира залишається особистою, навіть якщо оформлена вже після весілля. 

Підтвердженням слугують:

• свідоцтво про право на спадщину;
• договір дарування;
• реєстраційні документи на нерухомість.

Продаж нерухомості, купленої за особисті кошти

Складніша категорія — нерухомість, придбана під час шлюбу, але за кошти, що належали одному з подружжя.

Для доведення цього підходять:

• документи про продаж майна, яким ви володіли ще до шлюбу;
• виписки з рахунків із датами, що підтверджують наявність власних коштів;
• договори дарування грошей від родичів.

"Сам факт реєстрації квартири лише на одного з подружжя не гарантує її особистого статусу без доказів походження грошей", — зазначають юристи.

Продаж нерухомості за умовами шлюбного договору

У випадках, коли між подружжям укладено шлюбний договір, його положення визначають режим власності. Якщо документ прямо встановлює, що квартира належить тому, на кого оформлена, продавець має право діяти без додаткової згоди.

Особисті речі та межі цього правила

До особистого майна належать речі індивідуального користування, але це не стосується нерухомості. Квартира не може розглядатися як особиста річ, тому її статус визначається виключно документами та нормами Сімейного кодексу.

Як повідомлялось, право володіння нерухомим майном доступне для кожного. Проте, вирішальним є не тільки саме набуття власності, але й наявність офіційного документа, що беззаперечно засвідчує цей юридичний факт.

Також ми розповідали, що офіційно в українському законодавстві термін "неприватизоване житло" відсутній, що нерідко стає джерелом непорозумінь. Фактично, квартира має статус неприватизованої до моменту, поки її мешканець не оформить документи для набуття права власності.